Популярне

Останні публікації

Вхід на сайт

Логин
Пароль
 
Реєстрація на сайті!
Забули пароль?

Як проекти змінюють людей: мій шлях кардинальних змін...


dsc00693-1.jpg (121.1 Kb) «Мішка, ти працюватимеш з глухонімими дітьми, зацікавишся правом, будеш жити в Варшаві, навчатимешся в польському університеті, будеш працювати в компютерних програмах, які тобі навіть не снились...» - Якби хтось мені так сказав ще в 2008 році, то я просто би посміявся з цього!
Чесно кажучи, мені вже важко в деталях пригадати як це було, але головні моменти проекту, звісно, не забуваються. Отож...
Мій ЄВС проходив в Польщі в невеличкому містечку Отвоцк (25 км від Варшави), 09_2009-06_2010. Це були суперовскі девять місяців... Праця в двох словах виглядала так: діти, діти і ще раз діти... Я жив і працював в інтернаті для дітей з вадами слуху. Вади слуху це основний фактор відбору дітей в таке місце, крім цього близько 20% дітей мали інші психічні вади + вади слуху. В інтернаті діти живуть і в вчаться 5 днів в тиждень, а потім їдуть додому. Діти з різних куточків Польщі. Я кажу з різних місьць Польщі, тому що це дійсно добре місце для дітей зі спеціальними потребами, батьки це розуміють і не шкодують грошей для свого чада, навіть, якщо і треба потратити 5 годин на дорогу в одну сторону (при чому інтернат в Отвоцку вважається одним з найкращих в собі подібних).
Працівники інтернату всі двомовні, всі зі спеціальною освітою. Другою мовою є мова жестів. Під кінець проекту я трохи навчисвя говорити мовою жестів, - зараз майже нічого не пам”ятаю. В двох словах про мову жестів: насправді це не так просто «махати пальцями-руками», якби це не видавалося. Приклад: почніть в 25 років грати на піаніно, - Ваші пальці будуть боліти, - під кінець проекту моя мова жестів «звучала» як затянута плівка... Для дітей глухонімих дуже важливо бути в оточенні, де можна спокійно бути собою, розуміти інших. Це був зовсім інший світ, це дуже відчувалося як я виходив поза інтернат і вертався туди.
Моя волонтерська діяльність полягала в допомозі з англійською мовою. Ви запитаєте як можна вчити дітей англійську мову, якщо вони нічого не чують, а ти не знаєш польську? – Можна! Я дійсно приїхав в Польщу з нульовим рівнем польської. Польська мова для російсько-українсько-білорусько мовних виглядає так: багато розумієш, але коли хочеш щось сказати, то виникає проблема. Всі працівники інтернату говорять дуже виразно і голосніше як зазвичай тому, що деякі діти все-таки трохи чують, а деякі добро вміють читати з уст. В мене було 3 вихідних дні в тиждень, були безплатні мовні курси, стимулом вчити польску мову власне і було бажання якнайшвидше навчитися порозумітися з дітьми, а з іншої сторони часу на польську мову було більше ніж достатньо. Десь після 4 місяців проекту я «заговорив» польською, курси елементарних понять мови мені вже були нецікавими, моя приймаюча організація «Stowarzyszenie promocji wolontariatu» знайшла мені волонтерку-польку, яка і займалася зі мною індивідуально, це вже був зовсім інший рівень навчання мови, це вже було серйозне «подорожування» в польскій граматиці, що дуже допомогло мені в роботі з дітьми в остатніх місяцях проекту, а потім в майбутньому «я і Польща». Тому, я впевнено говорю про те, що гроші які виділялися на мій проект не були грошима «на вітер».
Шлях кардинальних змін...
Я вчився в м. Луцьк на факультеті іноземних мов, моїм профілюючим предметом була англійська мова і література. Одним словом після закінчення навчання мене чекала пряма дорога в школу і вчителювання... Ще під час навчання було кілька поїздок в Америку, праця зновуж таки була звязана з дітьми. Був 2009 рік і я пятикурсник... що робити далі? Десь за пів року до закінчення університету, я звернувся в свою висилаючу організацію «ВАМС Альтернатива-Б» (з ними на той момент я був знайомий вже 3 роки через поїздки в Америку і тому був впевнений, що щось мені порадять, допоможуть, організують... ). Таким чином я потрапив в Польщу на проект.
В червні 2010 року мій проект закінчився, але майже рік життя не пройшов безслідно, Польща мені дуже сподобалася і я почав шукати інші шляхи, чтоби повернутися в Варшаву. Далі треба було надіятися тільки на самого себе. Моєю цілью стало - продовжити навчання польської мови, а також не менш важливий момент приватного життя, яке власне почалося на проекті.
Маємо зараз 2012 рік. Майже 2 роки тому я знайшов дуже хорошу роботу, працюю в німецькій корпорації, працюю з компьютером, дуже багато часу приділяю вивченню компьютера і всього що звязано з технікою. Робота звязана в двох словах з англійською і російскою мовами. Повсякденне життя – скрізь польска мова. Одним словом жити і радіти: крутишся в тому, що тебе цікавить – мови, маєш можливість вчитися нових речей – технічних, а крім всього цього за це все ще платять.
В 2011 році я закінчив річну післядипломку, польсько-російский переклад; від жовтня знову планую продовжити навчання. Безслідно кропітка праця при вивченні польської не зникла, а навпаки дає хороший «врожай» власне зараз.
Не «відкрию Америку» якщо скажу, що власне проект ЄВС це свого роду «двері», а тому всім раджу спробувати ввійти в цей вир вражень, нових починань, незабутніх моментів, нових знайомств, кардинальних змін... я мав бути вчитлем англійської мови, а займаюся технічними справами, працюю з компьютером і о диво він мене «слухає», пишу інструкції, вчу інших, передивився ортографію російської мови, цікавлюся правом... кардинальних змін багато, але влане нічого цього не було би, якби не школа ЄВС і «добрі вчителі» проекту... я не працюю з дітьми, але багато що використовую з того, що було на ЄВС: організація свого часу, організація інших, дисципліна, розуміння інших, підхід і методи ровязання проблем і найважливіший момент, як на мене, користання зі всього того, що маєш в даний момент.

Піхотський Михайло

4 2013 | Автор: bartek | Переглядів: 2091 | Коментарів (0)