Популярне

Останні публікації

Вхід на сайт

Логин
Пароль
 
Реєстрація на сайті!
Забули пароль?

ВИСНОВКИ АБО ПРОСТО ХРОНІКА МОЇХ ПОХОДЕНЬОК ЗА КОРДОНОМ


4-yia-story-glazkova-ya-i-kontrabanda-1.jpg (146.61 Kb)З чого почати... з чого почати...з початку певно треба б...але це висновки...тож почну з кінця. Рік був чудовий! Час від часу я, аналізуючи життя своє(та іноді я таким страждаю), думаю, що я мало поподорожувала Європою і не використала всіх можливостей вільного пересування. Я не була ані в Парижі, ані в Барселоні, ані в Берліні, ані в Лондоні... Але користуючись власним принципом ні про що не шкодувати, НЕ ШКОДУЮ НІ ПРО ЩО . Бо згадую людей, з якими провеле цей рік і... Головне не де,а з ким (теж моя особиста народна мудрість).
Все було прекрасно, яскраво,незабутньо, не дивлячись ані на запалення легень (дякуючи якому я провела вдома майже місяць і мала час підготувати свою першу в житі виставку) і вітрянку,яку я й досі сприймаю, як останній подарунок з Чехії мені і Україні.
Недивлячись ні на що, я ще довго буду згадувати із приємним ностальгічним щемлінням в серці нашу квартиру, всіх своїх сусідів(турецького, бразильського, словацького, румунського походження), нічийний немитий посуд, дитячі конфлікти з приводу неприбраності житлового простору, Фейзуллаха, що не розмовляв зі мною і вважав за найневдалішою ланкою розвитку гомосапієнсів (принаймні в мене було таке враження), кризові припадкі істерики Сімони, важкого на підйом Даніеля і слово «соррі», Маріуса, що боїться клоунів і втікає від мене на кухню, невтомного підлітка Владо, що намагався мене постійно спонукати до активного дозвілля...
Я ніколи не забуду наших любих клієнтів, які намагалися мене вмовити купити їм цигарок, постійно клянчили запальничку, просили додати голосності на колонках, хотіли воду, папір, олівці і не хотіли нічого робити з пропонованих нами акцій; намагалися справити на мене враження російським словом «мороженое»(чому саме це слово не маю уявлення); давали нам безцінні уроки гри у футбол, очікуючи, що я все ж полізу під стіл; як вміли пробували комунікувати із нами кривою англійською або взагалі не розмовляли із нами; доводили мене мало не до сказу своїм неспанням під час ночівель в Бункрі; всі такі круті і пафосні дивували нас страхом канатної дороги; вчили трюків із дьяболо або намагалися ошукати в якійсь настольній грі...
Картина незабутніх вражень не була б повною без інших іноземних волонтерів в Чеській Республіці... Італійки, яка постійно забувала купити туалетний папір і тому їй постійно доводилося красти паперові рушники в потягах... Іспанки, що тримала такий порядок в кімнаті, що мені було соромно посадити себе кудись, щоб не зруйнувати цієї ідилії... Бразилійки, що погодилася стрибнути для мене і мого крейзі проекту між своїм навчання, уроками чеської і роботою... Шаленій німкені, що після діалогу: «А звідки пригати? – Та звідки хочеш», несподівано полізла на стіл... Українському земляку, що навчив мене жонглювати і виконав для моїх світлин сальто... Спокійній і врівноваженій франзуцзі, яка єдина пішла зі мною в гори... Неспокійному німцю, що допомагав шотландській дівчинці танцювати національні танці, варив манку і жер її з каструлі... Українській колезі, яка несвідомо мене підштовхнула до аніматорства... Ще одній вихідкині з Франції, яка хоробро влізла і після деяких вагань все ж таки стрибнула з дерева заради світлини... і українці, що не розмовляє українською, але угорською... і групі німецьких волонтерів, що 20 хвилин взимку стрибали на трінецькому вокзалі, очікуючи потяг...
Національних колорів і присмаків тої країни додаєте ви, мої любі колеги... Важко уявити цей рік без Яни, нашого блискавично-швидкого схибнутого лідера, Сіси, турботливої тендітної дівчинки, що весь час намагається кинути палити і обожнює Курта Кобейна, Данки, дівчинки-лимонки із душею конячки, що невтомлювалася таскати мене по дискотеках, Лукаша, що познайомив мене зі світом фестивалів, нетипових (в моєму розумінні) християн і пробачив мені зламаний зуб , Томаша, якому я обіцяла зробити футболку із надписом «Ананасовий фрізбі чувак» («Ananasovy Frisbee borec»), і я про це пам’ятаю. І куди ж без яблунковської та богумінської команд!
Дякую Вам всім, мої любі за цей рік, за вашу країну(або не вашу), за гори, які бачиш з вікна, за сталелеварний завод, що відчуваєш щодня, за смачне пиво і гермеліни, за примусові прогулянки під дощем, за «Цитадель», за потенціальні можливості провести ніч у ваших домах, за щире бажання видати мене заміж і залишити у себе, за активне сприяння розповсюдженню інформації про мої виставки і бажання зробити з мене трінецьку «звізду», за інтерв’ю на радіо, за кальян щочетверга і можливість так близько і так часто бути в оточенні коней.
Дякую, що витримали зі мнов цілий рік(вірю це було нелегко, я – не подарунок)! І дякую, що не плакали
Посміхайтесь! Повторюся, але це, напевно, найкраща річ в світі... після чоколяди, звісно 5-yia-story-glazkova-visnovki-1.jpg (184.8 Kb)

Глазкова Альона

25 2013 | Автор: Wojtek | Переглядів: 2048 | Коментарів (0)
Оновлено:25.01.2013 - 14:20