Популярне

Останні публікації

Вхід на сайт

Логин
Пароль
 
Реєстрація на сайті!
Забули пароль?

досвід допомоги, радості й змін


efekt-volontera-interaktivi-na-svizhomu-povitri.jpgЗ радістю хочу поділитись з вами своїм досвідом і радісними емоціями, що залишив мені проект європейського волонтаріату в Варшаві. З Вересня 2011 до кінця травня 2012 я працював в Фундації Польсько-Німецького Поєднання, організації, що опікується людьми, які пережили жах Другої Світової й були жертвами нациського режиму. Разом з цим фундація у якій випала мені честь бути волонтером займається історично-дослідницькою діяльністю, має величезний архів документів історії II Світової війни. А головне в Фундації польсько-німецького поєднання це те, що там працюють небайдужі, милі й енергійні люди, які з радістю, вже шостий раз, зустрічали команду волонтерів з Європи, піклувались про нас й забеспечили усім необхідним для розкриття нас як волонтерів соціально важливої праці
Це справді було надзвичайно. Особливо радий я за тих у кого їхній EVS досвід попереду, бо це саме те, що потрібно молодій активній людині. Я ж отримав те, що залишиться завжди зі мною, або навіть краще сказати – те чим я завжди готовий буду ділитись з оточенням. Можна написати багато про власні досягнення й можливо трохи нижче по тексту я це озвучу, але найбільше я ціную те, що проект дарував мені можливість бути разом з товаришами, соціальна ангажованість яких, їхня активна життєва позиція й щирість в проявах добра викликали у мене захват. Не вважаю за доречно перераховувати цих людей, називати їхні імена, це в жодній мірі це не наблизить тих хто їх не знає до зрозуміння їхньої справжньої людськості. Так, це мабуть найголовніше, що я отримав – друзів, можливість працювати й відпочивати з ними.akciya-vchimosya-solidarnosti-v-biblioteci-universitetu-varshavskogo.jpg
Моя основна задача полягала в допомозі літнім самотнім людям, в щоденних справах які вони не в стані виконати самотужки. Так я щотижня відвідував декількох таких осіб, ходив з ними в магазини, на прогулянки, до аптеки і до лікаря, допомогав в прибиранні вдома, в інших дрібних хатніх речах, а також з приємністю слухав їхні історії за чашкою чаю, просто проводив з ними час. Крім того що моя присутність у них вдома й можливість спільно дати раду якимось труднощам вже була мені за честь й приємність, додатково тішило мене те, що вони знаходили в мені людину з якою можна просто порозмовляти, того з ким можна забути про власну самотність. Згадки про пані Барбару, пана Єжи, пана Юзефа викликають в мені не аби який сентимент. Обов'язково відвідаю їх при першій нагоді!
Нашою спільною задачею – волонтерів з України (крім мене це ще одна дівчина), Вірменії, Німеччини, Австрії – був розвиток волонтерського руху як такого, його популяризація й активізація локального волонтаріату. Це вже була інша справа, дискусії, засиджування з ножицями, фотографіями й кольоровими аплікаціями, організація зустрічей й парадів, жарти, море вигадок і брак часу на підготовку і реалізацію всього запланованого. Це було справді весело. Волонтери нашої організації, найбільше з поміж усіх інших варшавських EVS команд (взагалі в Варшаві постійно близько 20-ти волонтерів EVS), йшли на контакт з іншими волонтерами і розбудовували мережу армії добровольців, проводили дебатні клуби, й культурні зустрічі, одночасно завжди долучаючись до заходів інших організацій.
Мій EVS дав можливість відвідати ряд цікавих історичних і культурних місць в Польщі і за її межами. Дюсельдорф, Берлін, Гданськ, Вроцлав, Торунь, Краків, Вільнюс, Люблін, гірський масив Бескіди. В рамках проекту ми знімал фільм й спеціально для цього поїхали до Освієнцима в Музейний комплекс Аушвіц-Біркенау.
Але назавжди в моєму серці саме Варшава. Незабутні осінні, зимові й особливо весняні дні, а ще особливіше весняні вечори. Я жив на правому березі Вісли, в районі Прага, який від початку нагадував мені Київ, так як за 5 хв від мене були православна церква, пам’ятник радянським солдатам, типова довоєнна архітектура, та і багато українсько- і російськомовних громадян мешкає саме на Празі. До історичного центру міста від місця мого проживання 25 хвилин кроком, незрівнянно частіше хоча ж я крокував з історичного центру до місця проживання. Жив у будинку збудованому у 19-му сторіччі разом з власницею квартири: чудовою і милою дівчиною Марисею. Проживання з нею в одній квартирі, постійне спілкування з старшими особами на роботі, з польськими приятелями, і ясна річ лекції польської допомогли мені вивчити мову й зараз, будучи вдома, й готуючи дипломну роботу, я користуюсь в тому числі й польською літературою. Також проект дав можливість значно поліпшити знання англійської.
Все було чудово і буде чудово, це були чи не найліпші 9 місяців мого життя. Час який дав можливість стати кращим, і зробити щось справді корисне і важливе. Легковажити нагодою й не спробувати поїхати на EVS це, на мій погляд, не розумно. Час від часу волонтери з інших організацій в Польщі висловлювали незадоволення проектом і умовами, й таке справді буває, але рідко, й в більшості з причин того, що сама особа, їдучи як волонтер, очікує виключно веселої пригоди в іншій країні. Але будь-кому хто вважає себе серйозним і свідомим я наполегливо рекомендую скористатись шансом й бути EVS волонтером чи просто волонтером.

Назва історії: досвід допомоги, радості й змін
Назва проекту: We=volunteers
Час реалізації: 6.09.2011 – 31-05-2012
Місце та країна реалізації: Fundacja polsko-niemieckiego pojednanie, Варшава, Польща
Країни-учасниці: Польща
Партнерська організація з України: Спілка-Форум Львів
АвторТелюк Олексій, , Бровари

30 2012 | Автор: Wojtek | Переглядів: 3234 | Коментарів (0)
Оновлено:30.10.2012 - 14:49