Спочатку тобі не віриться… потім приходить ейфорія…. згодом ти опиняєшся сам на сам із собою - справжнім, слабким, невпевненим… якось ти зустрічаєш друзів, янголів – охоронців – тих, хто готовий бути поряд, коли тобі самотньо в чужій країні, коли страшно… одного дня ти прокидаєшся з думкою, що далі витримати неможливо - страшенно сумуєш і кориш себе за цю помилку… 10 місяців твого проекту тягнуться як 10 років; а інколи час спливає так швидко, що здається ти не встиг нічого. Але коли все закінчується, ти почуваєшся спустошеним всередині, бо ти все віддав, бо ти хочеш повернутися до того, волонтерського життя, яке було справжнім, захоплюючим подих, казковим… За 10 місяців мого волонтерства в Люксембурзі мені здається, я прожила 10 житів… Я немов би стала героїнею цікавого, часом страшного, часом кумедного фільму… А скоріше-казки. І коли після повернення я нарешті пережила 2 тижня глибокого депресивного пост-волонтерського синдрому, коли нарешті дійшла валіза (відіслана поштою через надмірну вагу) з дитячими подарунками, малюнками, усім тим мотлохом, який наповняв моє життя впродовж цих 10 місяців, я врешті решт можу поділитися з вами своєю казкою.
“Believing in volunteering as in art of humanity and sincerity, I decided to apply for EVS” – that’s the first sentence from my letter to the Hosting Organization. I remember the day when I was writing this letter – it was spring, about a year ago, I was in my room thinking what I can tell to yet unknown people about myself, about my motivation and dreams. Today it’s another spring day, I’m sitting in my room and writing about what had happened to me – and now it’s another room, city and another country. Sometimes it’s hard to believe in this wonderfully new spring of my life – with new friends, journeys, full of unforgettable moments. And it’s nice just to give myself time now and to reflect on the reasons why I decided to be a volunteer, what I wanted to gain and what I gained. And to think what volunteering is for me after I’ve experienced it. To make things easier I spell this word and suddenly find out every letter has its special meaning.
6 вінницьких студентів з Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського за підтримки громадської організації Вінницький регіональний центр інформації «Креатив» у травні 2010р. взяли участь у міжнародному молодіжному обміні «Youth on the Way to Europe without Borders», що відбувався в польському місті Кельце в рамках програми «Молодь в дії».
Пам’ятаю, як з перших акордів мене приворожила ця пісня гурту Lady Pank. А вже за місяць дізнаюся, що шлях мій лежить у напрямку до заповітної станції Варшава. За останнє не перестаю дякувати Вінницькому регіональному центру інформації «Креатив» та Польській Фундації імені Роберта Шумана. Дорога виявилася важкою, прикордонний контроль довгим, а варшавський ранок дощовим і холодним. Але на душі було святково і по-домашньому затишно, ніби зустрічала нас не небачена досі польська столиця, а рідне і давно знане місто, що після довгої розлуки тепер приймало двох розчулених дівчаток у свої обійми.
Нехай мене зустрів твій дощ і холод, але з тобою я почувалася затишно і комфортно. А наступного дня, коли твоє небо подарувало мені сонце, я зрозуміла, що любов моя взаємна...
Мій день почався близько о пів на одинадцяту, коли я прибув до Центру реабілітації "Радуга". Звичайно я приходжу раніше, але у той день я нажаль сів не на той автобус, що стало причиною моєї затримки. Але все ж таки я встиг на перший захід … Майстер-клас з Монотипії, який проводила Тетяна Степанова. Монотипія – це техніка малювання при якій виходить дуже цікавий результат.
Послідовність цієї техніки така: спочатку використовується мило, яким змащується гладка поверхня, потім на цю поверхню наносяться фарби. Після цього на цю субстанцію треба покласти лист глянцевого паперу та крутити його у різних напрямках, а потім протягнути по поверхні та перевернути. У вас вийде цікавий візерунок і тільки від вашої уяви залежить, що ви там побачите. Ця техніка була застосована відомим художником Максом Ернстом (я так гадаю) й в той день ми всі намагалися бути Максами Ернстами.
Європейська Волонтерська Служба. З'явившись у житті молодої людини, ці три слова, наче магічне заклинання, тягнуть за собою феєрверк небувалих карколомних пригод. Так було і зі мною. Намагаючись хоч якось пояснити собі, у чому підвох, я порівняв ЄВС з… хворобою. І тут все стало на свої місця: маємо і механізм зараження, і симптоми, і групи ризику. А як же вберегтися від ЄВС? На це запитання я відповів так:
«Отже, немає сенсу ховатися від ЄВС. Їдьте у світ, перевіряйте, куди вітер віє, і слухайте звуки у своїй голові. Як-не-як, XXI століття надворі.»
Тож пропоную вам ознайомитися з цим «дослідженням». Попереджую, воно небезпечне ;)
Я вважаю, що Європейська Волонтерська Служба є унікальним досвідом для людей, які беруть у ній участь.
Звичайно, різні волонтери можуть отримати різний досвід залежно від організацій, які приймають їх, характеру їхніх проектів (індивідуальних або групових EVS) та країни, де відбувається ЄВС. Отже, я не хочу узагальнювати ЄВС, але це моя точка зору і мої думки щодо того.
Ось чому я писатиму про мій власний проект в Донецьку - місті космополітичного суспільства, а також жорсткого робочого духу народу. Через це, я думаю, Донецьк є досить своєрідним серед всіх міст України. Російський вплив тут дуже сильний, а іноземці – завжди бажані. У мене не виникало жодних проблем ні з ким, і я не бачив насильства, всупереч стереотипам про це місто, поширеним в країні: що в Донецьку важко жити через бандитів, які скрізь намагаються вкрасти ваші гроші і витягають ножа, грабуючи вас. В Донецьку я завжди почував себе безпечно. До того ж, це місто не таке хаотичне, як Київ.
Привіт, я Олена, мені 21 рік, я з Харкова. Мене завжди приваблювала Іспанія, своєю культурою, мовою, укладом життя. Хоча зараз, після того як вже побувала там, розумію, що майже нічого не знала про цю надзвичайно різноманітну країну і той образ Іспанії, що мають багато людей – лише маленька частина того що є насправді. Не вдаючись в подробиці про політично-адміністративний устрій країни скажу лише, що мій проект проходив в Галіції, найзахіднішій області країни на березі Атлантичного океану, а саме в чарівному містечку Сантьяго де Компостела. Ми жили в квартирі, що ділили з іншими волонтерами, лише в 5 хвилинах пішки від славнозвісного собору, цілі відомого шляху Сантьяго, по якому кожного року проходять тисячі паломників.
Taste of Europe («Смак Європи») – це міжнародна молодіжна зустріч, яка відбувалась 18-25 липня у м. Люблін, Польща в рамках програми «Молодь в дії» Європейського Союзу. Метою зустрічі було обєднати молодих людей з України, Австрії, Грузії та Польщі, щоб разом відкрити для себе національні та європейські традиції, а особливо традиції кухні. Зустріч дала можливість дізнатись більше про європейську кухню, розвивати міжкультурне навчання молодих людей, відчути Смак Європи; (у прямому та переносному значенні), а також поділитись досвідом. Проект реалізовували партнерські організації: Фундація Духовної Культури Пограниччя (Люблін, Польща), МГО «Академія Української Молоді» (Львів, Україна), Асоціація ATINATI (Грузія) та Jungschar Vols (Австрія).
Мене звати Христя Павлуцька і я зараз є волонтеркою у Польській фундації імені Роберта Шумана у Варшаві. Моєю висилаючою організацією є МГО «Академія Української Молоді» зі Львова.
Спочатку тобі не віриться… потім приходить ейфорія…. згодом ти опиняєшся сам на сам із собою - справжнім, слабким, невпевненим… якось ти зустрічаєш друзів, янголів – охоронців – тих, хто готовий бути поряд, коли тобі самотньо в чужій країні, коли страшно… одного дня ти прокидаєшся з думкою, що далі витримати неможливо - страшенно сумуєш і кориш себе за цю помилку… 10 місяців твого проекту тягнуться як 10 років; а інколи час спливає так швидко, що здається ти не встиг нічого. Але коли все закінчується, ти почуваєшся спустошеним всередині, бо ти все віддав, бо ти хочеш повернутися до того, волонтерського життя, яке було справжнім, захоплюючим подих, казковим… За 10 місяців мого волонтерства в Люксембурзі мені здається, я прожила 10 житів… Я немов би стала героїнею цікавого, часом страшного, часом кумедного фільму… А скоріше-казки. І коли після повернення я нарешті пережила 2 тижня глибокого депресивного пост-волонтерського синдрому, коли нарешті дійшла валіза (відіслана поштою через надмірну вагу) з дитячими подарунками, малюнками, усім тим мотлохом, який наповняв моє життя впродовж цих 10 місяців, я врешті решт можу поділитися з вами своєю казкою.
6 вінницьких студентів з Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського за підтримки громадської організації Вінницький регіональний центр інформації «Креатив» у травні 2010р. взяли участь у міжнародному молодіжному обміні «Youth on the Way to Europe without Borders», що відбувався в польському місті Кельце в рамках програми «Молодь в дії».
Пам’ятаю, як з перших акордів мене приворожила ця пісня гурту Lady Pank. А вже за місяць дізнаюся, що шлях мій лежить у напрямку до заповітної станції Варшава. За останнє не перестаю дякувати Вінницькому регіональному центру інформації «Креатив» та Польській Фундації імені Роберта Шумана.
Європейська Волонтерська Служба. З'явившись у житті молодої людини, ці три слова, наче магічне заклинання, тягнуть за собою феєрверк небувалих карколомних пригод. Так було і зі мною.
Я вважаю, що Європейська Волонтерська Служба є унікальним досвідом для людей, які беруть у ній участь.
