Пам’ятаю, як з перших акордів мене приворожила ця пісня гурту Lady Pank. А вже за місяць дізнаюся, що шлях мій лежить у напрямку до заповітної станції
Варшава. За останнє не перестаю дякувати Вінницькому регіональному центру інформації «Креатив» та Польській Фундації імені Роберта Шумана.
Дорога виявилася важкою, прикордонний контроль довгим, а варшавський ранок дощовим і холодним. Але на душі було святково і по-домашньому затишно, ніби зустрічала нас не небачена досі польська столиця, а рідне і давно знане місто, що після довгої розлуки тепер приймало двох розчулених дівчаток у свої обійми.
Нехай мене зустрів твій дощ і холод, але з тобою я почувалася затишно і комфортно. А наступного дня, коли твоє небо подарувало мені сонце, я зрозуміла, що любов моя взаємна...
О! я губилася в твоїх нічних обіймах! мені здавалося, що у всьому світі немає нікого, навіть мене, є лише ти. А я розчинялася в тобі, я була частинкою тебе : то химерним ліхтарем, то старим будинком, то бруківкою твоїх вулиць, то душею твоїх дерев...Ні! я була всім одразу! я бачила зорі в твоєму небі...О! Як я тебе люблю! адже ти...ти не ховаєш від мене зорі...
Коли я поверталася додому, сонце зникло з твоїх очей...Але вір мені - я повернуся! Повернуся, бо моє серце навіки залишилося з тобою, бо знаю, що любов моя взаємна, бо знаю - ти чекаєш мене, бо твоєї любові вистачить і для мене, бо з тобою я щаслива.
Напевно, в кількох словах не опишеш варшавську атмосферу, незвичний ореол позитиву над парком на біблотеці Національного універстету, широкі вулиці, що тримають на своїх долонях дух минулого і іскристий хаос сучасності. Як кажуть, варто один раз побачити, ніж сім разів почути.
Пам’ятаю, як по-доброму заздрила волонтерам Фундації, стільки між ними позитиву, любові і взаємопідтримки. Вперше відчула, як стираються кордони, коли молодь різних національностей натхненно полонена одніє спільною справою. Коли звучить англійська, польська, німецька, але немає жодного непорозуміння. З якою гордість кожен представляв свою країну на параді Шумана і з якою шаною приймали це інші!
А самі поляки! Який це чудовий і приємний народ! Скільки безпосередньості і доброзичливості! Може тому такі невимушені і дружні стосунки між волонтерами Фундації і її керівниками. І думаю, якби мене не тримали побутові дрібниці , я б обов’язково скористалася волонтерськими програмами Фундації, бо шалено хочеться повернутися до цих світлих людей. Знаю, що моя подруга, Ольга Величко, яка розділила зі мною всю радість перебування у Варшаві, готова підписатися під кожним вищенаписаним словом.
З любов’ю до Варшави,
Ольга Зайцева.
P.S. Візит до Варшави на Парад Шумана відбувся в межах проекту «Schuman volunteers – Make a difference!» Фундації імені Р. Шумана та Вінницького регіонального центру інформації «Креатив» по програмі «Молодь в дії».
